БОГОРОДИЧНЕ ПРАВИЛО

(Молитва на Вервиці в духовній практиці східних католиків) Михайло Плішка

Незаперечним фактом є твердження, яке говорить, що у Східній духовній Традиції визначне місце займає, так звана "Iсусова Молитва".

Ця безпосередня, "без-уявна" молитва має на меті нас поєднати серцем та умом з Пресвятою Тройцею, коли постійно промовляємо повне ім'я нашого Господа: "Господи, Iсусе Христе, Сине Боже помилуй мене грішного!" Це часто нами сприймається, без будь-якого упередження чи особливого дослідження, як "стандартний модель", приватної особистої молитви.

Натомість приватна форми молитви, яка використовує уявлені події з життя Ісуса Христа чи Божої Матері, так як наприклад: - "Марійська Вервиця" - (вона ще має інші назви: коронка, розарій, пацьорки), є настільки поширена та популярна серед наших вірних, що дехто з "радикальних східняків" уважає її "не на свойому місці" і стремлять цю молитву усунути із духовної спадщини та життя східних католиків.

Однак, у Східній Духовності існує одна цікава доповнююча форма молитви, яка застосовується при "Iсусовій молитві", і яка мало що різниться від тої молитви, яку ми називаємо "Вервицею". У своїй основі ця молитва також використовує людську уяву і розумову застанову над євангельськими подіями із життя Ісуса Христа та Його Пресвятої Матері; і тому ця молитва дещо подібна до Західної молитви, хоча її богословські та практичні початки сягають аж до 5-го століття.

Подвижник Марко, (монах який жив на початку 5-го століття) був захисником та ревним практикантом "безпосередньої неуявної молитви", де без всякої фантазії, ми безпосередньо розмовляємо з Богом, а св. Марко ще також навчав, що "уявні молитви", в яких ми застановляємось над життям та подіями Воплоченого Бога, дуже добре доповнюють саму "Iсусову Молитву". Згідно вченням св. Марка, необхідно нам застановитися над таємницею вершини Божої слави та рівночасно над глибиною самоупокорення, до якого Господь принизив Себе у своїм Воплоченні. Одночасно він заохочує нас розважати над остаточним упокоренням, яке Воплочене Боже Слово ставши людиною, витерпіло та піддалося розп'яттю на хресті.

Цей монах дальше продовжує свою думку, кажучи, що ми повинні роздумувати:- "Як Боже Слово оселилося в утробі Божої Матері; як взяло на себе людську природу, як Божий Син народився від жінки; поступово розвивався як людина; зазнав ганьби у Його страстях, коли Його бичували та плювали на Нього, як Його зневажали обезчестили і принижували, даючи багряний плащ і терновий вінець; викрикали проти Нього зі сторони вибраного народу; дали нести хрест, прибили цвяхами, списом прокололи Його бік, і дали напитися оцту.

Потрібно розважати навіть над зневагою поган, приниженням переходячого натовпу людей; розпяттям і смертю.

Потрібно споглядати на тридневне погребення; зшестя в глибини аду; звільнення з аду та смерті тих, які воскресли з Господом.

Потрібно вдивлятися разом з апостолами на Вознесіння Господа, Його сидіння праворуч Отця, і почитання Первородного із мертвих, Того, що у всьому має першенство".

Коли ми так будемо молитися, застоновляючись над тими вищезгаданими подіями, які мають велике співвідношення до самих Таїнств Вервиці, тоді наша молитва уподібниться до молитви Божої Матері, яку св. Євангеліє, головно св. Єв. Лука, описує як Ту, що роздумувала та застановлялася над життям її Сина у своєму серці.

Молитва застанови, в якій ми розважаємо над життям та подіями із життя Iсуса Христа, була прийнятою та поширеною також новітніми святими, наприклад, таким як св. Iван Кронштад(1809 - 1908). Але, ще набагто скоріше – Петром з Дамаску із 11-го – 12-го століття, який поширював, як одну так і другу форму, бачучи в них велику духовну користь.

Інший «модерний велетень святості» у Правосланій Церкві – був св. Серафим Саровський (1759-1833). Він не тільки цінив медитаційну молитву, те що ми сьогодні називаємо "Богомисленням", але він нею сам молився і поширяв її поміж своїми послідовниками та учнями. Він назвав цю молитву "Богородичним Правилом", яке подібне до Західної Вервиці та згідно деяких традицій, навіть саме випереджає Вервицю, впроваджену св. Домініком щойно в 13-му столітті.

Духовне Чадо св. Серафима, о.Зосіма написав листа, відносно цієї молитви де між іншим пише: - «…забув я Вам порадити про деякi справи, які конечні для спасіння. Відмовте "Богородице Діво 150 разів і ця молитва захоронить Вас на дорозі до спасіння.

Це Правило нам дане самою Богородицею, приблизно у 8-му столітті, коли всі християни це правило ретельно зберігали. Ми православні про це забули. Але св. Серафим мені пригадав про це Правило. У моїх руках маю рукописну книжечку, яку написав св. Серафим у своїй печері, описуючи там про багато чудес, які сталися через заступництво Пресвятої Богородиці, головно через проказування 150 разів "Богородице Діво". Якщо хтось не призвичаєний до цієї практики і трудно йому відмовити 150 разів денно цю молитву,тоді відмовте спочатку тільки її 50-ть разів. Після кожних десятиразових повторень цієї молитви (Богородице Діво) відмовте один раз "Отче Наш" та молитву "Відкрий нам двері Милосердя". Кому тільки св. Серафим поручав це чудодійне правило, той все був йому безмежно вдячним».

Як виглядала у практиці форма цього Правила? Включно з вищезгаданими поученнями св. Серафима, було на початку цього Правила обов'язково т. зв. «Начало Обичне». А потім вімовлення тих 150 «Богородице Діво», які були розділені на 15 десяток. Кожна десятка має супроводжуватися розважанням/застановою, яке досить подібне до західної Вервиці. Св. Серафим Звездінський (так само зі школи св. Серафима Саровського) їх описує таким чином:

Перша Десятка: Застановімся над Різдвом Богородиці. Молімся за батьків і дітей. О, Пресвята Владичице Богородице, спаси і сохрани всіх православних християн, примнож їх віру і покаяння, а померлих упокой у вічній славі Господа нашого.

Друга Десятка: Застановімся над Входженням в Храм Пречистої Діви й Богородиці. Молімся за навернення тих, які є згублені в житті та відпали від Христової Церкви. О, Пресвята Владичице Богородице, спаси і приєднай до Церкви заблуканих рабів Твоїх.

Третя Десятка: Застановімся над Благовіщенням Пречистої Богородиці. Молімся за спокій тих, що в недолі і за тих, які в журбі перебувають. О, Пресвята Владичице Богородице, спаси і сохрани отця мого духовного і святими його молитвами помилуй мене грішного.

Четверта Десятка: Застановімся над зустріччю Богоматері з Праведною Єлисаветою. Молімся за поєднання розлучених та далеко перебуваючих; за тих, хто втратив своїх улюблених дітей. О, Пресвята Владичице Богородице, втамуй наші печалі та зішли розраду страдаючим і хворим рабам Твоїм.

П’ята Десятка: Застановімся над Різдвом Христовим. Молімся за відродження людських душ, щоб вони зазнали нове життя в Iсусі Христі. О, Пресвята Владичице Богородице, визволи мене від усякого зла і напастей.

Шоста Десятка: Застановімся над Стрітенням Господнім, згадуючи слова Праведного Симеона, звернені до Богородиці: «Та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк 2, 35). Молімся, щоб Мати Божа стрінулася з нашими душами в хвилині смерті, та щоб затупалася за нами, щоб в останній хвилині нашого життя ми прийнали св. Тайни, і щоб Вона провадила наші душі крізь страшні терпіння, які на нас ще чекають. О, Пресвята Владичице Богородице, поможи мені всі діла мої на славу Божу і на користь ближніх творити.

Сьома Десятка: Застановімся над втечою Божої Матері в Єгипет з Божим Дитятком. Молімся, щоб Божа Мати допомогла нам минати спокуси в цьому житті та визволила нас від всяких бід. О, Пресвята Владичице Богородице, охорони мене від усякого зла і покрий чесним Твоїм Омофором.

Восьма Десятка: Застановімся над пропавшим 12-літнім хлоп’ятком Iсусом у Єрусалимі. Роздумуючи над цією подією, молімся до Богородиці ще ревніше постійно повторювати «Iсусову Молитву» (пор. Iв 2, 3). О, Пресвята Владичице Богородице, воскреси мою душу і даруй мені постійну молитву до Тебе.

Дев'ята Десятка: Застановімся над першим чудом Ісуса Христа в Кані Галилейській, де Господь перетворив воду у вино, слухаючи слова Його Пресвятої Матері: «Не мають вина» (Iв 2, 3). Молімся Богоматері про поміч у потребі та визволення від гіркої печалі. О, Пресвята Владичице Богородице, поможи виправитися милосердям Сина Твого і Господа нашого і зішли мені благодать гарячої та ревної молитви.

Десята Десятка: Застановімся над подією, коли Божа Матір стояла під хрестом, та коли горе, як меч, прокололо її материнське серце. Молімся до Божої Матері за скріплення наших душ у вірі та за прогнання всякої знеохоти в духовному житті. О, Пресвята Владичице Богородице, ублагай Господа нашого Ісуса Христа помилувати мене грішного, простити всі мої прогрішення і спасти мою грішну душу.

Одинадцята Десятка: Застановімся над Воскресінням Господа нашого Ісуса Христа, прохаючи Божу Матір в горячій молитві про воскресіння наших душ і за ласку відваги до новітніх духовних подвигів. О, Пресвята Владичице Богородице, любов’ю своєю запали мене, вірою укріпи мене і просвіти очі мої, затьмарені гріхами.

Дванадцята Десятка: Застановімся над Вознесінням Господа нашого Iсуса Христа, коли Мати Божа разом з Апостолами була присутньою на Оливній горі. Молімся і благаймо Її, щоб Вона піднесла наші душі від земних та мирських розкошей, та направила нас до небесних висот. О, Пресвята Владичице Богородице, визволи мене від помислів суєтних і даруй мені ум і серце, які прагнуть до спасіння.

Тринадцята Десятка: Застановімся над Горницею, де відбулося Зіслання Святого Духа на Апостолів та Богородицю. Молімся 50-им Псалмом: «Серце чисте сотвори в мені Боже і духа потужного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від обличчя твого, і Духа Твого святого не відбирай від мене». О, Пресвята Владичице Богородице, зішли мені душевний спокій і тілесне здоров’я.

Чотирнадцята Десятка: Застановімся над Успінням Божої Матері і просімо Її за нашу безболісну кончину. О, Пресвята Владичице Богородице, даруй мені безтурботну та мирну смерть.

П'ятнадцята Десятка: Застановімся над славою Божої Матері, якою Господь увінчав Її після Її відходу на небо. Молімся Цариці Небесній, щоб не відвернула Вона лиця від нас та охороняла від усякої біди, покриваючи нас своїм небесним покровом. О, Пресвята Владичице Богородице Мати Божа, будь мені непоборимою стіною і міцним захистом. Не відкинь мене грішного і недостойного під твій Покров прибігаючого, бо ти єси надія християн і прибіжище нам грішним.

З того бачимо що, структура Богородичного Правила в молитовній практиці досить подібна на цілу структуру Марійської Вервиці. Саме існування такого Правила твердить, що нема потреби протиставити медитаційну молитву з її роздумою до безпосередньої молитви. Адже, сама Iсусова Молитва, до певної міри, навіть вимагає доповнення іншими формами молитви, такими як наприклад - Вервиця. Власне, свідчення святих Сходу і Заходу це ясно потверджують і заохочують нас до сміливого практикування цієї молитви.

Другий Ватиканський Собор про це досить чітко говорить: "Між різними частинами Церкви є оті зв’язки внутрішньої спільноти щодо духовних скарбів […] та щодо земних засобів. Бо до спілкування в [небесних] благах покликані всі члени Народу Божого, [як і теж] поодинокі Церкви, тому св. Апостол Петро каже такі важні слова: «Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Петр 4, 10). "Світло Народів" n. 13.

Тепер очевидним стає те, що Вервиця або Богородичне Правило є солідною і навіть потрібною молитвою, яка повинна для нас бути предметом "зв’язку внутрішньої спільноти" та спілкування, так як ікони, які також являються по Римо-Католицьких Церквах. І тут бачимо, що ця форма молитви аж ніяк не створює якийсь конфлікт, але навпаки, стає багатим та сильним середником до нашої святості.

У статті про "Правило Божої Матері" в Православній Енциклопедії, яка була видана в Москві у 2003-му році, таке написано, що: "Ця форма Молитви до Божої Матері, сама Нею була об’явлена, як найважливіша молитва від будь-якої іншої, включно з акафістами та богородичними канонами".

Кінець кінців, Святий Дух кожного з нас закликає до особистої внутрішньої молитви. Якщо ж ми покликані промовляти «Iсусову Молитву», то молімся Його святим Iменем. А якщо ми покликані молитися на Вервиці, то, розважаючи над життям Ісуса Христа і Його Матері, молитовно входьмо в Його та Її життя. Тому що Пречиста Діва Марія єднає в собі Схід і Захід, католиків і православних в одне ціле; бо тільки Вона може запровадити нас до миру і злагоди, оскільки Вона постійно перебуває в єдності Отця і Сина і Святого Духа.

ДОДАТОК: - «БОГОРОДИЧНЕ ПРАВИЛО»

В східному обряді є практика молитися Богородичне Правило, аналогом якого в західному обряді є Вервиця. Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб,надіючись на Тебе, ми не погибнули, але щоб вибавилися Тобою від бід. Бо Ти - спасіння роду християнського.

Спаси Господи, отця мого духовного і всіх духовних чад його і родичів наших; укріпи, захисти і помилуй, в скорботі утіш, зціли від хвороб, Господи. Зішли йому благодать Святого Духа і молитвами Богородиці поможи нам виправити життя і спасти душі наші. Амінь. Потім читається 150 разів Пісня Пресвятій Богородиці:

Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших. Після кожної десятки читається "Милосердя двері»..., а потім Після першої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, спаси і сохрани всіх православних християн, примнож їх віру і покаяння, а померлих упокой у вічній славі Господа нашого. Після другої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, спаси і приєднай до Церкви заблуканих рабів Твоїх. Після третьої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, спаси і сохрани отця мого духовного і святими його молитвами помилуй мене грішного. Після четвертої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, втамуй наші печалі та зішли розраду страждаючим і хворим рабам Твоїм. Після п’ятої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, визволи мене від усякого зла і напастей. Після шостої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, поможи мені всі діла мої на славу Божу і на користь ближніх творити. Після сьомої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, охорони мене від усякого зла і покрий чесним Твоїм Омофором. Після восьмої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, воскреси мою душу і даруй мені постійну молитву до Тебе. Після дев’ятої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, поможи виправитися милосердям Сина Твого і Господа нашого і зісшли мені благодать гарячої та ревної молитви. Після десятої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, ублагай Господа нашого Ісуса Христа помилувати мене грішного, простити всі мої прогрішення і спасти душу мою грішну. Після одинадцятої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, любов’ю своєю запали мене, вірою укріпи мене і просвіти очі мої, затьмарені гріхами. Після дванадцятої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, визволи мене від помислів суєтних і даруй мені ум і серце, які прагнуть до спасіння. Після тринадцятої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, зісшли мені душевний спокій і тілесне здоров’я. Після чотирнадцятої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, даруй мені безтурботну та мирну смерть. Після п’ятнадцятої десятки:

О, Пресвята Владичице Богородице, будь мені, Мати Божа, непоборимою стіною і міцним захистом. Не відкинь мене грішного і недостойного, під твій Покров прибігаючого, бо ти єси надія християн і прибіжище нам грішним.

Достойно є воістину величати блаженною Тебе, Богородицю, всеблаженну, і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо. Кінцева Молитва Богородичного Правила

До кого закличу, Владичице?

До кого прибігну в горі моєму, якщо не до Тебе, Царице Небесна?

Хто плач мій і зітхання моє прийме, якщо не Ти, Пренепорочна, надіє християн і прибіжище нам грішним?

Хто більше, ніж Ти в напастях захистить? Почуй зітхання моє і прихили вухо Твоє до мене, Владичице Мати Бога мого, і не зневаж мене, що прошу Твоєї помочі, і не відкинь мене грішного.

Врозуми і навчи мене, Царице Небесна; не відступи від мене раба Твого, Владичице, за нарікання моє, але будь мені Мати і Заступниця.

Поручаю себе милостивому покрову Твоєму: приведи мене грішного до тихого і безтурботного життя, і нехай плачу за гріхи мої.

До кого бо прибігну негідний я, якщо не до Тебе, уповання і прибіжище грішних, надією на невимовну милість Твою і щедроти Твої окрилений?

О, Владичице Царице Небесна! Ти мені уповання і прибіжище, покров і захисток, і поміч.

Царице моя Преблага і скора Заступнице! Покрий Твоїм заступництвом мої прогрішення, захисти мене від ворогів видимих і невидимих; зм’якши серця злих людей, що повстають на мене.

О, Мати Господа мого Творця! Ти є корінь дівства і незгасаючий цвіт чистоти.

О, Богородительнице! Подай мені хворому плотськими пристрастями і немічним серцем - поміч; єдине бо Твоє і з Тобою Твого Сина і Бога нашого маю заступництво і щоб твоїм пречудним заступництвом визволився я від усякої біди та напасті, о Пренепорочна і Преславна Божа Мати Маріє. Тим же з упованням говорю і кличу: Радуйся, Благодатна; радуйся, Обрадованна; радуйся, Преблагословенна, Господь з Тобою. ************** «ПОХОДЖЕННЯ I РОЗВИТОК "ВЕРВИЦI" В РIЗНИХ ВIРОIСПОВIДАННЯХ» "НАЙКОРОТШИЙ ШЛЯХ ДО БОГА" (Iван Павло II)

Остаточне формування молитви, яку ми називаємо Святою Вервичкою, відбулося в XV ст. Дехто думає, що таку назву вигадали в Середньовіччі, але Вервичка - це назва не вервиці як предмета, на якій моляться, а самої молитви.

Ця молитва живе й сьогодні, так як і Марія завжди залишається нашою Матір'ю та Матір'ю Ісуса. Світ знеохотився до молитви, бо люди сьогодні не раз ставляться до Вервички як до розігрівання вчорашньої страви, тоді як це молитва не середньовічна, а позачасова. Вона заспокоює глибинні потреби нашого серця.

В 1964 році цікаву монографію присвячену молитві на вервиці в інших релігіях, видав відомий дослідник В. Кірфель (Wllibald Kirfel, 1885-1964) під заголовком: "Der Rosenkranz". Він показав, що цей рід молитви є поширений в Ісламі та Християнських Церквах Сходу.

Ми придивляємося одне до одного, релігія до релігії, від "ікони" до "образу" і навпаки.

Дехто каже, що в християнство Вервичка прийшла з Індуїзму або Ісламу.

Вервиця не завжди була Марійною молитвою, звичною для нас сьогодні.

Повторювання певної молитви на матеріальному предметі, який у різних віроісповіданнях та культурах називають то вервицею, то розарієм або чотками, є важливим етапом у розвитку кожної релігії.

В Ісламі відмовляли вервицю, більше подібну до літанії. Вона складалася з 99 вузлів (вервів) або камінчиків, зв'язаних ниткою чи ланцюжком. Ланцюжок ділився на три частини. Це служило для повторення 99 імен Єдиного Бога, а соте ім'я - найкрасивіше і невимовне, - як учить Іслам, досі не відоме жодній людині.

Схожу молитву мали Католицькі Християни Сходу. Наприклад, Копти досі використовують шнурок, що складається з 41 або 81 верва чи камінців для "Ісусової молитви": "Господи, помилуй нас, грішних". Так вони моляться після читання Псалмів або уривка з св.Євангелії. Сама техніка молитви має контемпляційний характер - це спосіб оглядання Бога, доторкання Його серцем.

Таке завдання виконує також православна молитва на вервиці, якою моляться на горі Афон. Вона складається з сотні вервів, на яких рахується кількість щоденних поклонів, а разом з ними промовляється відповідна молитва. Це сприяє зануренню в Богові подібно до того, як дрібка солі розчиняється у воді. Ілюстрацією до православної молитви є малюнок двох найвідоміших ченців Печерської Лаври - святих Антонія і Теодосія, котрі на вервиці зі ста вервів разом з Богородицею заносять до Бога Ісусову молитву.

У російських ченців знаходимо "комбологіон" - чотки, які служать для відраховування молитов, занесених через посередництво Богородиці: "Господи Ісусе Христе, помилуй нас, грішних". Цю молитву поєднують з контрольованим диханням. Згідно з давньою технікою "ісихастів", Богом треба наповнюватись також у тілесний спосіб.

У Буддистів - вервиця допомагає в зосередженні під час медитації. На Цейлоні та в Бірмі буддисти повторюють на кожному зі 108 вервів тільки три слова: Будда, Дхарма, Сангха. Закінчуючи молитися, буддист промовляє на центральному верві три слова, з яких видно, що метою цієї медитації є: - (все є) проминаюче, страждаюче, нереальне. Молитва буддиста веде його до того, що надприродне в його релігії.

Кірфель розповідає також, як використовують вервицю в Японії, Китаї, Тибеті, Кореї, Цейлоні та Індії. На вервиці можна як відмовляти молитву, так і "нанизувати" пісню або лиш одне слово. Наприклад, Буддисти Китаю проказують 108 разів: "Нескінченний Будда". В таких молитвах часто повторюється якесь магічне слово або формула незрозумілого, таємничого змісту. В них метою є саме повторювання.

Вервиця це один зі способів молитви, подібний до літанії, єктенії, псалму або візантійського акафісту. Усталені формули зменшують наплив вражень та почуттів, таким чином полегшуючи духовне зосередження і споглядання.

У християнстві повторювана молитва виходить з перших "пустинь" та монаших середовищ. Свідчення про це знаходимо у Созомена, який писав про пустельника Павла з Фів (234-347)…" Той використовував камінці, щоб рахувати молитви. Старався відмовляти 300 разів "Отче наш" і стільки камінчиків клав на коліна. Після кожної молитви відкладав їх".

Вже у VI ст. шнурочок з камінчиками використовували в молитвах бенедиктинці, а в першій половині IX століття, за Папи Леона IV, вірні відігнали "сарацинів" (сектантів) від Риму, молячись 50 разів "Отче наш". Але це ще не був наш Розарій, Марійська молитва, - хоча, безперечно, вірні молилися разом до Пречистої Діви Марії.

Початок католицької Марійської молитви пов'язаний з ІХ ст., а поширилась вона аж у ХІІІ ст. У XV ст. Марійська молитва складалася з двох частин: Ангельського привітання (Лк 1, 28 і слів святої Єлизавети Лк 1, 42)і закінчувалась словами: "І благословенний плід лона твого - Ісус Христос. Амінь."

У XV і XVI ст., у часи "чорної чуми" та інших напастей, християни почали молити Марію про заступництво та добру смерть. У другій половині XVII ст. молитва "Радуйся, Маріє" була затверджена такою, як ми її сьогодні знаємо. Неписьменним читання 150 Псалмів замінювали виголошенню 150 разів - "Радуйся".

Розвиток Вервички пов'язаний з виникненням Домініканського та Францисканського монаших Чинів, які щоб протистояти альбігойцям (катарам) та вальденсам, єресі яких розбивали Церкву Христову, через своїхсвятих мужів молитви Домініка і Франциска просили Небо про допомогу.

Святому Домініку Марія звеліла: "Скажи Моїм слугам, щоб проголошували правдиве Євангеліє і молились на Розарії, а тоді єретики навернуться й настане оживлення віри серед вірних".

Синод у Кьольні 1475 року проголосив Марію Царицею Святої Вервички.

Перемогою над турками під Лепанто 7 жовтня 1571 р. християни завдячують Пречистій Діві Марії та молитві на Вервичці. Папа Пій V (1566-1572) установив свято з нагоди цієї перемоги.

Інші наступники святого Петра, такі як Григорій ХІІІ (XIV ст.), Климент XI (XVI ст.), Пій X (XVIII ст.) розповсюджували цю марійську молитву, а в 1878-1903 рр. папа Лев XIII найбільше з усіх попередніх Римських Папів шукав опіки у Марії через Вервичку та заохочував до цього вірних.

Отож і ми стараймося щоденно, разом з Марією, випрошувати мир для всього світу й навернення тих, за кого помер Ісус Христос. "Вервичка - це найкоротший шлях до Бога, тому що Марія є найкращим провідником на Дорозі, Яку звуть Ісус, і вона знає Його найкраще" (Іван Павло ІІ).

15 Обітниць Матері Божої тим, хто молиться на Вервиці

1. Кожний, хто вірно служитиме мені, відмовляючи Вервицю, одержить особливі ласки.
2. Обіцяю свій особливий захист і найбільші ласки всім, хто відмовлятиме Вервицю.
3. Вервиця стане потужною зброєю проти пекла; вона буде руйнувати зло, нищити гріх, і перемагати єресі.
4. Вервиця сприятиме процвітанню доброчесности та добрих трудів; вона отримає для душ щедре Боже Милосердя, вона відвертатиме серця людей від любови до світу і його марнот, і донесе їх до прагнення вічних цінностей. О, щоб тільки душі себе тим способом освячували!
5. Душа, котра присвятить себе мені через молитву на Вервиці, не загине.
6. Хто побожно відмовлятиме Вервицю, заглиблюючись в розважання її святих Таїнств, того не подолає нещастя. Бог в Своєму правосудді того не каратиме; він не загине несподіваною смертю; якщо він буде справедливим, то залишиться в Божій ласці і стане достойним вічного життя.
7. Кожний, хто матиме правдиву набожність до Вервиці, не помре без святих Тайн Церкви.
8. Ті, що вірно відмовлятимуть Вервицю, будуть мати Боже світло і щедрі Божі ласки на протязі життя і в часі смерти.
9. Я звільнятиму з чистилища тих, що з набожністю ставилися до Вервиці.
10. Вірні діти Вервиці заслужать на високій ступінь слави у небі.
11. Відмовляючи Вервицю, ви одержите все, про що мене попросите.
12. Кожному, хто поширює молитву на Святій Вервиці, я допомагатиму в їхніх потребах.
13. Мій Божественний Син запевнив мене, що кожен, хто пропагує молитву на Вервиці, матиме заступниками цілий Небесний Двір впродовж свого життя та в годину смерти.
14. Всі ті, що відмовляють Вервицю, є моїми синами, і братами мого єдиного Сина ісуса Христа.
15. Любов до моєї Вервиці є важливим передвісником майбутньої долі людини.

(Подано св. Домініку
і блаженному Аляну де ля Рош)