Тайна Сповіді – Великодній Дар
Христа Господа
Після закінчення радісного Різдвяного часу, наступив важливий, і всім нам дуже потрібний час – час Великопосного духовного подвигу.
За Григоріянським календарем Великий піст цього року починається 4-го лютого, а за Юліянським Календарем 5 тижнів пізніше 10-го березня. Завдання довготривалого і суворого великопосного часу має на меті допомогти нам оновити наше християнське життя, наладнати і скріпити наші зв’язки з Богом та нашими ближніми. Плідність великопосного змагання залежатиме від нашого особистого зусилля і бажання провести цей святий час у дусі дійсного покаяння і навернення. А покаяння і навернення є головною вимогою Христової Євангелії. «Сповнився час, Царство Боже близько, покайтеся і вірте в Євангелію» (Мк. 1, 15).
Успішність великопосного покаяння і навернення залежить від нашого особистого зусилля і від Божої ласки. Церква, закликаючи нас до цього великого діла, пропонує нам присвятити особливу увагу на молитву, на піст і на чинення діл милосердя. Ці засоби допоможуть нам пройти дорогу покаяння і навернення та здійснити примирення з ближніми і Богом. Звершенням великопосного подвигу для всіх нас є здійснити гідну Великодню Сповідь через щире визнання всіх наших гріхів у св. Тайні Сповіді. Саме цій важливій справі присвятимо нашу роздуму.
Свята Тайна Сповіді
Свята Тайна Сповіді – це цінний великодній дар, що його залишив нам Воскреслий Спаситель. Владу прощати людям гріхи Він дав апостолам та їхнім наступникам – єпископам і священикам – у день свого воскресіння під час своєї першої зустрічі з ними. Євангелист Іван згадує цю подію так: «Як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам! Як Мене послав Отець, так Я посилаю вас». Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів. 20, 19-23).
Свята Тайна Сповіді для християн є дійсним великоднім даром воскреслого Ісуса Христа. Свята Тайна Хрещення дає людині нове життя у Христі, прощає людині первородний гріх та всі її особисті гріхи. «Ви обмились, ви освятились, ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога» (1 Кор. 6, 11). Однак святе Хрещення не чинить назавжди людину безгрішною, бо хрещена людина може знову згрішити. Воно не усуває немочі й слабкості людської природи, схильності до гріха, яка залишається в хрещених, щоб вони утвердили себе в боротьбі за християнське життя за допомогою Христової Благодаті. Про цю дійсність Апостол Павло каже: «Ми маємо цей скарб в глиняних посудинах, щоби було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас» (2 Кор. 4, 7). Людина навіть і після хрещення залишається в земному житті, яке зазнає страждань, хвороб і смерті. Нове життя Божої дитини може бути послаблене чи навіть втрачене через гріх. Однак Божественний Спаситель, знаючи людську схильність до гріха навіть і після хрещення, не залишив людей безпомічними. Він дав владу апостолам та їхнім наступникам – єпископам і священикам – відпускати людські гріхи, що їх люди здійснюють після святого Хрещення.
Людина, яка гідно приступає до св. Тайни Сповіді – покаяння, приймає від Божого милосердя прощення образи, яку вона Йому вчинила, і одночасно примирюється з Церквою, яку вона поранила своїми гріхами. Примирюється з Церквою, яка своєю любов’ю, прикладом, молитвами працює над наверненням і спасінням людини.
Свята Тайна Сповіді є дійсним таїнством навернення, бо сакраментально здійснює в людині Христовий заклик покаятися, повернутися до Отця, від Якого вона віддалилася через гріх. «Покайтеся і вірте в Євангелію» (Мр. 1, 15). Свята Тайна Сповіді є таїнством покаяння, що освячує шлях людини до навернення, до жалю і спокутування гріхів християнина чи християнки.
Тайна Сповіді зветься теж таїною покаяння, бо виявлення і визнання гріхів перед священиком є істотним складником цього таїнства. У глибшому значенні це таїнство теж є сповідуванням, визнанням і прославленням святості Бога та Його милосердя стосовно грішної людини. Тайна Сповіді є й таїнством прощення. Через сакраментальне відпущення (розгрішення) гріхів, яке вділяє священик, Бог дає тому, хто кається своє прощення і мир. Тайна Сповіді є й таїнством примирення, що надає грішникові любов до Бога, яка примирює його з Господом: «Примиріться з Богом» (2 Кор. 5, 20). Людина, що живе милосердною любов’ю Бога, завжди готова відповісти на заклик Христа Господа: «Піди, помирись перше з твоїм братом» (Мт. 5, 24). Коли, отже, йдемо до святої сповіді, мусимо усвідомити, що Боже прощення має дуже важливу умову – його мусить попередити наше прощення нашим ближнім: «Прости нам провини наші, так як ми прощаємо винуватцям нашим» (Мт. 6, 12).
Сучасне послаблення віри і занепад духовного життя серед християн довело чимало людей до втрати відчуття гріха, а послідовно й до знецінення великоднього дару Тайни святої Сповіді. Одна з важливих ознак живучості християнських громад є та, як часто вірні приступають до св. Сповіді. Очевидно, що саме приступання до сповіді ще не каже всього, але каже дуже багато, бо тим людина визнає себе грішною, засвідчує своє бажання боротися з гріхом і жити по-Божому. «Коли кажемо, що ми гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1 Ів. 1, 8).
Брак відчуття гріха і духовна байдужність нині сильно помітні, як, наприклад, у безшлюбних, розведених чи поновно одружених подружжях, у християн, які з лінивства чи релігійної байдужності не ходять щонеділі й у свята до церкви; християн, що живуть у гніві з своїми ближніми, але якщо випадково й зайдуть до церкви, то, незважаючи на грішний стан своєї душі, приймають святе Причастя без Сповіді.
Тут нам слід пригадати, що свята Церква тільки в виняткових обставинах, наприклад, коли людям загрожує якась негайна велика небезпека втратити життя, дозволяє на т.зв. загальну сповідь, загальне розгрішення, але під умовою, що коли людина врятується, то при найближчій нагоді зобов’язана визнати свої тяжкі гріхи в особистій сакраментальній Сповіді у священика.
У нормальних життєвих обставинах людина, що перебуває в стані тяжкого гріха, не може задовольнятися загальною сповіддю, але якщо вона дійсно кається і бажає Божого прощення своїх гріхів, то мусить користати із воскреслого дару Христа Господа і відбути гідну сакраментальну Сповідь, щоби почути від священика, який від імені Христа має владу прощати, або задержувати людям гріхи: «Дитино, відпускаються тобі твої гріхи, іди і більше не гріши».
Тайна оздоровлення
Новий Катехизм Католицької Церкви називає Святу Тайну Сповіді «тайною оздоровлення». У цій святій Тайні священик втілює Доброго Пастиря, і як милосердний батько у притчі «Про блудного сина» обнімає розкаяного грішника та виявляє ту радість Доброго Пастиря, який радіє, що знайшов заблукану вівцю.
Крім прощення гріхів, свята Тайна Сповіді має ще й лікувальну силу. У сповіді священик завжди виконує завдання батька, лікаря, учителя і судді, а особливо – завдання доброго пастиря і милосердного самарянина. Священик є слугою Божого прощення, тому в сповідальниці він наставлений, щоб вислухати розкаяного грішника, вести з ним діялог, бути терпеливим, делікатним, усвідомити, що він є тільки «послом милосердя», який прощає гріхи не від свого імені, але від імені Христа Господа, Який дав Церкві владу прощати людям гріхи. Ніхто не може уважати себе виключеним від обіймів милосердного Батька, а священики та єпископи – це єдині в світі особи, яким Церква дає владу прощати гріхи. Вірні мають не тільки право сповідатися із своїх гріхів, але Церква зобов’язує кожного християнина і християнку бодай раз на рік приступити до святої Тайни Сповіді. Очевидно, що цей обов’язок Церква радить нам виконати передусім у великопосному або в великодньому часі, бо він до того найсприятливіший. Однак людина, яка дійсно бажає жити по-Божому, не повинна чекати, щоб відбути свою сповідь тільки раз на рік, але повинна з неї користати якнайчастіше, а особливо після здійснення тяжких гріхів.
Священиче служіння у сповідальниці є тяжке, делікатне, вимучуюче і вимагаюче, але одночасно воно є одне із найкращих і найзадовольняючіших його служінь. Нині необхідно, щоби християни належно збагнули цінність дару тайни св. Сповіді та озброїли себе витривалістю і довір’ям до неї. Гідна Сповідь повертає навіть найгрішнішій людині Божу ласку, мир, спокій і радість, а нерідко й фізичне здоров’я. Очевидно, що Бог у своїй любові та милосерді може простити людині гріхи і поза Сповіддю.
Однак, яку певність може мати грішна людина, що Бог простив її гріхи поза сповіддю? Хто або що може запевнити грішну людину, що Бог простив її гріхи? Таку певність грішній людині дає тільки гідна свята Сповідь, коли грішна людина щиро розкаяна визнає свої гріхи сповідникові з бажанням примиритися з Богом, змінити поведінку з постановою вже більше не грішити за Божою ласкою.
Розкаяній грішній людині, яка щиро визнає свої гріхи, священик владою, яку Воскреслий Ісус надав апостолам в Його ім’я прощає визнані на сповіді гріхи, вділяючи їй розгрішення: «Господь наш Ісус Христос, благодаттю Святого Духа нехай простить тобі, дитино, гріхи твої, а я, недостойний слуг владою, даною мені, розгрішаю тебе від усіх гріхів твоїх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Унаслідок сучасного загального духовного збайдужіння, втрати в людей відчуття гріха, спотворення етичности сумління, втрати відчуття Бога Тайна Сповіді знаходиться у кризових обставинах, про що говорять порожні сповідальниці.
Ці труднощі, які виникли стосовно належного використання дару святої Тайни Сповіді, нам усім треба перемагати. Треба слухати слово Боже, вчення Церкви про гріх, відчуттям досвіду любови Божої і навернення серця. Незважаючи на наші гріхи, Христос Господь дивиться на нас з такою самою любов’ю, як дивився на Апостола Петра після його потрійного відречення, на Закхея, який бажав з Ним зустрітися, на багатого молодця, який змалку зберігав Божий закон тощо. Віра в Боже милосердя закликає грішника до навернення. Кожна Сповідь – це особлива зустріч людини з Богом, повним доброти, милосердя і любови. Гідно здійснена, вона повертає грішній людині мир, радість, спокій і здоров’я, а передусім – Божу ласку, яка до спасіння конечно потрібна. Тайна Сповіді є дійсною педагогією і школою прощення. Людина, яка зазнає прощення, одночасно навчається прощати, примирюватися, мати милосердя і співчуття до інших людей.
Лікувальна сила сповіді
У сучасному суспільстві щораз більше лікарі, психологи і педагоги радять людям сповідатися. Психолог К. Менінґер, єврей, каже: «Хто часто сповідається, той відкривається до радикальної переміни. Без сповіді не одержуємо розумового здоров’я. Жодний психіатр не має такої нагоди лікувати душі і уми, як її має священик. Сповідь лікує депресію, тугу і розумові недуги».
Фарисеїв надзвичайно вражало, коли Божественний Спаситель прощав людям гріхи. Брали вони Йому це за зле, бо навчали, що тільки Бог може прощати гріхи. Однак, Ісус був дійсно Божим Сином і мав владу прощати гріхи. Більше того, як було сказано вище, Він і владу прощати гріхи надав апостолам у день свого світлого воскресіння. Цю владу, яку Ісус дав апостолам, Свята Церква й донині надає священикам, щоб вони в ім’я Христа Господа прощали людям гріхи.
Хай святий Великодній час допоможе нам, що живемо в часах великої духовної і релігійної байдужності, збагнути і оцінити цей великий дар воскреслого Христа Господа – в Його імені прощати людям гріхи, що його Він дав апостолам та їхнім наступникам – єпископам і священикам.
